Зерноїд папугодзьобий
| Зерноїд папугодзьобий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець папугодзьобого зерноїда
 Самиця папугодзьобого зерноїда
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Sporophila peruviana (Lesson, R, 1842) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Callyrhynchus peruvianus Neorhynchus peruvianus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зерноїд папугодзьобий[2] (Sporophila peruviana) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Еквадорі і Перу.
Довжина птаха становить 10,5-12,5 см, вага 12,6 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова і верхня частина тіла сірі, нижня частина тіла білувата. На шиї білі смуги, під дзьобом пілі "вуса", на горлі чорний "комірець". Дзьоб великий, буро-жовтуватий, схожий на дзьоб папуги. У самиць верхня частина тіла коричнева або сірувато-бура, нижня частина тіла світло-сіра або білувата, дзьоб сіро-буро-жовтий.
Виділяють два підвиди:[3]
- S. p. devronis (Verreaux, J, 1852) — тихоокеанське узбережжя південно-західного Еквадору (на південь від Манабі) та північно-західного Перу (Тумбес);
- S. p. peruviana (Lesson, R, 1842) — тихоокеанське узбережжя західного Перу (від Ла-Лібертаду до Іки і північної Арекіпи).
Папугодзьобі зерноїди живуть в сухих чагарникових заростях, в долинах пересихаючих річок, а також на полях, пасовищах та інших сільськогосподарських землях. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками, на висоті до 800 м над рівнем моря. В негніздовий період зустрічаються великими зграйками, які іноді можуть досгяти 2000 птахів. Живляться насінням. Гніщздування відбувається з лютого по квітень, під час сезону дощів. В дощові роки за сезон може вилупится кілька виводків. Гніздо робиться з вусиків рослин та інших рослинних волокон, розміщується в чагарниках або на дереві. Папугодзьобі зерноїди іноді стають жертвами гніздового паразитизму синіх вашерів.
- ↑ BirdLife International (2016). Sporophila peruviana. Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 23 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 23 лютого 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |